Фермерське господарство

"Полонинське господарство"

Фермерське господарство "Полонинське господарство" створене у 2001 році. Керівник Ігнатенко Олександр Петрович, ветеринар за освітою. 

Гуцульський кінь, або, скорочено, "гуцулик"– порода аборигенна, виведена у Карпатських горах, українцями які називалися гуцулами.

 

Аж до, практично, середини ХХ сторіччя гуцульські коні були основними помічниками наших предків у їх виживанні у складних умовах Карпат. Їх називають "розумними кіньми": якщо до "гуцулика"ставитися добре – він неодмінно віддячить взаємністю і доброю працею, але при цьому завжди матиме на все, що відбувається довкола нього, свою власну точку зору.

 

Точне походження породи не з'ясоване – серед предків "гуцуликів"називають дикого коня тарпана, монгольських коней, говорять про домішки крові коня Пржевальського, хтось доводить, що підчас турецьких воєн в нього "долили" кров арабських коней. Та як би там не було, з усієї цієї суміші видів і порід у важких умовах лісових Карпат природа відібрала і залишила тільки те, що саме тут було найголовнішим, найнеобхіднішим. Основна мета селекції гуцульського коня у нашому господарстві поставлена на робочу продуктивність і пристосування до важких умов навколишнього середовища. Фахівці "Полонинського господарства", вирішили не винаходити нічого нового, а тому пішли шляхом відновлення і закріплення ключових якостей гуцульської породи в притаманних її виникненню і формуванню жорстких природних умовах. Власне цим це українське конегосподарство, яке було зареєстровано у 2001 році і отримало статус племрепродуктора з розведення коней гуцульської породи у 2004 році відрізняється від інших. На даний момент у госпродарстві утримується 74 коні гуцульської породи.Ферма в Прелуках є унікальною, оскільки коні мають можливість жити і розвиватися в умовах, в яких дана порода формувалася протягом тисячолітть. Вона знаходиться на висоті 1000 метрів над рівнем моря, між полонинами Рівна і Гостра. І весь цей час планомірної племінної роботи в підсумку дали можливість наблизитися до того стандарту породи, який існував сторіччями до того.

 

Унікальність "гуцуликів"полягає не тільки у добрій вдачі, працездатності і покладистості, а й в особливій плавній манері ходу – вони не скачуть, як інші коні, а ніби плавно пливуть над землею...

 

До речі, справжні "гуцулики", попри зовнішні непоказність і невойовничість, здатні самі відбититися від вовків, однак саме тому вони доброзичливі й у ставленні до людини – бо знають, що у скрутну хвилину вона прийде їм на допомогу.

 

«Кінь, лиш він один, здатний крутими вузенькими плаями знести з далеких полонин берівки бриндзи і масла, просто іздця. На коні їздить у Гуцульщині кожний, бо дороги каменисті, гори стрімкі, просторони далекі. Сидячи на коні, пряде гуцулка, мама плекає дитину. Як лиш дитина вродиться, кладуть її символічно на коня, до слюбу конче їдуть на конях кнєзь і кнєгиня (молодий і молода)... Та хіба лише у цих випадках? У великій пригоді стає гуцульський кінь маловидющому або сплячому чоловікові: такого він занесе певно та безпечно додому. Пригадую, як тато садив мене на нашу могутню кобилу і вона заносила мене, маленьку, у стайню, де я скочувалася у ясла на запашне сіно і чула материнське дихання над головою моєю вірної гнідої опікунки... Не раз врятував гуцульський кінь їздця від звірака. Недарма казали у давнину: наколи би не гуцульський кінь, то гори би стали пусткою.» 

— Влад Марія Миколаївна, «Стрітеннє: Книжка гуцульських звичаїв і вірувань»

Чому ми займаємося кінним туризмом

Основна мета діяльності ФГ "Полонинське господарство" - це збереження коней гуцульської породи в їхньому природньому ареалі. В розведенні важливим є тестування. Одна з гілок тестування коня - робоча продуктивність. Інші, для тестування гуцульського коня проводять "гуцульську стежку", де досвідчений вершник проїжджає штучно створені перешкоди. Оскільки наші коні живуть у гірських умовах, для чистоти експеременту, ми обрали інших шлях тестування - кінний туризм по природніх гуцульських стежках з недосвідченим туристом. Таким чином, ми чітко бачимо робочу продуктивність кожного коня.

Для того, щоб Ви знали про коня, який з Вами працює, ми подаємо інформацію про історію нашого табуна.

2001 рік. У племрепродукторі з розведення коней гуцульської породи ФГ "Золота Підкова"було придбано 2 жеребці: Булан і Мудрий, які по типу екстер'єру, норову і за характером найбільш підходили для нашої роботи.

Декілька років ми крили кобил двома жеребцями. Після чого, було вирішено вести лінію Мудрого. В 2007 році Булана було продано в КСК Магнат, там він став відомим як Бублік.

2003 рік. Від Мудрого було вибрано одного жеребчика (Вітер), якого не було пущено в кастрацію. І у 2003 році декількох кобил 2001 р.н. перекрили Вітром, свідомо пішовши на імбридінг, з метою закріпленя ознак по Мудрому. Від Вітра та Гілки отримали у 2004 році жеребця Орлика, який до сьогодні є основним жеребцем.

2007 рік. Орлик і Булан ішли по лінії Гургула (словацька лінія), тому у 2007 році з Угорщини ми завезли жеребця (Вулкан), який йде по буковинській лінії Ойшора. Ця лінія, генетично дуже віддалена від лінії Гургула. Перекриваючи Вулканом, жеребцем з лінії Ойшора, уникаємо депресії близькородинного схрещування, отримуємо хороших коней із закріпленими ознаками.

Viber/Telegram/WhatsApp +380973131932

info@hutsulkoni.com

© 2015-2019 FG "Polonyns'ke Gospodarstvo"

© 2015 by Oksana Demidova

Всі матеріали, опубліковані на сайті www.hutsulkoni.com є інтелектуальною власністю ФГ Полонинське господарство. При використанні фото, відео та текстових матеріалів, обов'язково вказувати джерело оригіналу.

  • Facebook Social Icon
  • Instagram Social Иконка
  • YouTube Social  Icon