Продаж коней від ФГ «Полонинське господарство», племрепродуктора з розведення коней гуцульської породи.
Я, Олександр Ігнатенко, власник ФГ «Полонинське господарство» та табуна племінних коней гуцульської породи, розповім про умови співпраці з нами на рахунок придбання коней гуцульської породи з нашого господарства.
Продаж коней ми почали десь із 2008 року. Кожний рік реалізовували біля десяти голів коней різних вікових груп. Тож досвід у цій справі назбирався багатий.
Але уявіть собі ситуацію, коли в господарстві народжується 20-25 лошат, при тому що вже й так утримується 80-90 коней різних вікових груп. Це є великим обтяженням для нашої справи та потребує додаткових людей для роботи, оплата роботи яких не перекривається продажем цих лошат. Отже виникає ситуація при якій чим більше ти працюєш, і чим більше ти отримуєш приплоду тим більше маєш збитків та клопоту. Так, я не обмовився, основний клопіт навіть не в роботі з тими лошатами, особливо при нашому стилі вирощування коней в горах, в їх природньому ареалі, а основний клопіт, як реалізувати цей генетичний ресурс, щоб зменшити кількісний тиск на господарство. А так як продавати коней, не одне й те саме, що й продавати пиріжки, то клопіт полягає ще й в тому, щоб якось підібрати їм господарів, та якось донести до тих майбутніх господарів, що таке кінь і скільки часу з їхнього життя в них на нього піде, і взагалі чи він їм потрібен. Кожен покупець щиро відповідає, що потрібен, бо мало хто знає, що таке кінь і скільки часу та коштів потрібно на нього витратити. І коли щасливий власник коня встигає переконатися скільки потрібно витратити ресурсу, він старається позбутися цього коня, в багатьох випадках навіть просто його подарувати, так кінь починає переходити з рук в руки.
Можу всіх заспокоїти, що не завжди це буває так. В більшості випадків коня люблять, доглядають, створюють найкращі умови. Але є преценденти які описані в попередньому абзаці, і ці преценденти неодноразові.
Отже створюється ситуація при якій я, щоб виростити коня, несу затрати в часі, в нервах, та грошах, для того щоб кожен з ним робив, що захоче. Теоретично це правильно, бо кінь після оплати за нього вже його, тобто нового власника. А вже далі яка в коня доля, в які руки він потрапить?
Так було і я вже не хочу щоб так продовжувалося.
Останні 2 роки маючи 34 кобили гуцульської породи я їх не покривав, і як це не заважає їм, так і розвʼязало руки мені.
Сама по собі почала вироблятися схема співпраці з майбутніми власниками гуцульських коней, які вже будуть мати уяву що таке кінь, що таке кінь гуцульської породи вирощений в умовах полонин. Цією інформацією та ідеєю ми поділимося з ним на нашому онлайн та практичному курсі з гірського кінного туризму, де ми також познайомимося особисто. На курс цей мрійник прийде, не як купець коня, а як звичайний курсак, який хоче подивитися, ознайомитися, та повчитися, щоб потім зробити усвідомлений вибір. І вже по проходженні курсу ми можемо вести розмову про умови продажу коней та про ціну питання.
А умови будуть такі, що майбутній покупець купує коня не у мене, а вирощує його для себе. Це виглядає так. Покупець висловлює побажання для чого йому цей кінь потрібний, я, як та людина, яка знає своїх коней, рекомендую йому на вибір декілька кобил (з 34 кобил можна вибрати😉) з яких покупець вибирає одну. Складаємо договір, проводимо оплату завдатку і покриваємо нашу майбутню кобилу-маму. За цим договором покупець відразу сплачує половину суми за майбутнє лоша як завдаток, іншу частину він сплатить після отримання лошати в шість-вісім місячному віці на руки. Покупець забирає лоша від «своєї» кобили незалежно від статі, чи це буде жеребчик, чи кобилка. Це ж бо «його» кобила принесла йому це лоша.
Я думаю, що ця технологія, при якій відповідальність несе не тільки продавець, а й покупець, віджене невідповідальних покупців, а час від півтора до двох років дасть можливість добре подумати, та поспостерігати за «своїми» кіньми та «своєю» кобилою. Та навіть поспівпрацювати з кобилою-мамою свого коня у нас на практичному курсі, аби потім прийняти доленосне рішення. Так я не обмовився. Покупець протягом цих двох років може відмовитися від свого коня, але грощі вже заплачені за нього в якості завдатку не повертаються. Цей кінь автоматично стає незапланованим моїм, і гроші підуть на його розвиток. Я думаю, що цей метод продажу коней є чесним по відношенню як до покупця, так і до продавця. Обидві сторони беруть на себе забовʼязання по зачаттю та вирощуванню даного коня. Але набільше від цього виграє сам кінь. Як вже потрібно хотіти цього коня, щоб чекати за ним 2 роки (кобила носить 11 місяців), і бути готовому ще півтора роки його вирощувати як лоша, щоб в 2 роки починати заїжджати цього коня. Це означає що кінь йде в надійні руки. Якщо покупець за ці два роки, під впливом різних обставин передумає, то кінь з «приданим» залишається в моїх надійних руках. Тобто покупець платить за те, що народив коня і прилаштував у мої надійні руки.
Працюємо тільки по такій схемі!
З 2021 року